Історія

Інокентій Захаріїв (1868–1930), учитель с. Дуліби, активний громадський діяч, один із організаторів (разом з священиком о. Петром Шанковським) першої сільськогосподарської артілі в Галичині «Добробут», заснованої в Дулібах.

Народився 28 липня 1868 р. в с. Черніхівці поблизу Тернополя у сім’ї управителя школи. Навчався Інокентій у Тернопільській гімназії, згодом – у вчительській семінарії. Працював учителем у селах Тернопільщини, у 1894 р. отримав місце праці управителя Дулібсько-Грабовецької 4-річної школи.

Мешканці цих сіл згадують Інокентія Захарієва як визначного інтелігентного учителя, зразкового господаря, який прославився у цілому повіті своїм умінням вести городівництво. Дирекція польської жіночої семінарії у Стрию запросила його вести заняття з городівництва.

На сільськогосподарській виставці у Стрию 1909 р. І. Захаріїв показав багату колекцію насінь, трав, збіжжя, городовини, рослин, господарського приладдя. Комітет цієї виставки нагородив І. Захарієва золотою медаллю за активну участь у виставці.

Дубравський Степан (1829-1909), галицький педагог, перший Голова “Просвіти” на Стрийщині, співредактор часопису «Домъ и Школа».

С. Дубравський заснував при товаристві «Просвіта» фонд свого імені для видавництва популярних книжок. Був одним із основоположників «Руської бурси» (тепер — училище № 34), яка будувалась на кошти української громади. Першим почав викладати учням стенографію. Учитель Степан Дубравський заповів частину свого майна “Руській бурсі”, як фондовий капітал, з відсотків якого установа щороку виплачувала 5 стипендій бідним учням.

Цікавий ролик з фрагментами фотографій давнього Стрия. Більшість фотографій зустрічаються у нашій галереї, але деякі можливо будуть для Вас "незнайомими".

На відстані одного кілометра від Стрия знаходиться село Добрівляни – мальовниче затишне село приміського типу з привітною природою. Декілька гостинних вуличок, по обидва боки яких стоять чепурні будинки, позаду яких розкинулись потопаючі у зелені і розмаїтті квітів, сади, оточені чудовими лісами з боку Заплатина і Вівні.

Живописні краєвиди Добрівлян та околиць справляють незабутнє враження. Рясна природа, що дихає благодаттю, зачаровує зеленню дібров, хвилює душу співом птахів, дурманить пахощами ягід. «Справжній райський куточок!!!» - говорять приїжджі люди, під враженням від зелених левад, від лук з пахучими травами, від затіненого гаю з суничними галявинами, від широких полів з волошками і маками, в яких солодко дихається і душа відпочиває.

Пройтись вуличками привітного села, поблукати лісом – і справжню насолоду отримає міський житель, якому потрібні позитивні враження для релаксації.

Перша письмова згадка про Добрівляни датована 1580 роком. Теперішнє село Добрівляни – це третє поселення на даній території, яке місцеві мешканці заснували у кінці ХVІ століття.

Дослідження З. Ханас „Нариси з історії жіночого руху Стрийщини” проведене на основі осмислення великої кількості архівних джерел, періодики та літератури. Більшість історичних фактів, наведених тут, вперше впроваджується в наукове використання.

Автор прослідковує основні етапи історії зародження і розвитку українського жіночого руху на Західній Україні, аналізуючи діяльність осередків жіночої організації Стрийщини. У книзі охоплено період кінця ХІХ – початку ХХІ століття.

Характеризуючи становлення і розвиток „Союзу Українок”, автор зупиняється на особистих долях лідерів цього руху на Стрийщині. Широко висвітлена діяльність мережі сільських осередків, опубліковані унікальні світлини, списки членів організації.

Книга розрахована на широке коло читачів, науковців, краєзнавців, викладачів вищих та загальноосвітніх учбових закладів.

Пані Зеновія Ханас люб'язно надала нам свою книгу для публікації в інтернеті. Тому тепер її робота доступна ще більшій кількості читачів.

Зверніть увагу на унікальні фотоматеріали (починаючи зі ст. 220).

Наприкінці ХІХ ст. участь українських жінок у громадському і суспільному житті була незначною, в основному, через відсутність доступу до освіти. Навіть коло інтересів інтелігентки було обмежене трьома «K»: Kirche, Kind, Küche, що означало: церква, діти, кухня. Не зважаючи на це, свідомість галицької жінки була високою завдяки збереженим народним традиціям, прагненню підтримувати свого чоловіка у пориві до волі, бажанню відстояти своє ущемлене право на само ідентифікацію.

Це були передумови виникнення жіночої організації, яка об’єднала прогресивних галичанок у прагненні розвинути громадянську активність жінок, реалізувати їх потенціал творення для участі в суспільних подіях.

Важливою подією, що підготувала грунт для створення жіночої організації в нашому місті, було перше жіноче віче, проведене Наталією Кобринською 1 вересня 1891 р. в Стрию, на якому серед всого іншого було започатковано ідею створення дитячих садочків, ухвалено петицію про допущення жінок до навчання в університетах, про заснування жіночої гімназії, про започаткування випуску жіночої газети як засобу поширення освіти серед жінок.

З циклу передач "Вони ходили вулицями нашого міста". Виробництво "ТРК Лан".