Дмитро Ісаєвич (1889–1973), учитель української та англійської мов, був у молоді роки активним учасником Визвольних змагань 1917–1921 рр., членом Української Центральної Ради, одним із сподвижників Михайла Грушевського, дипломатом УНР.

Дмитро Ісаєвич похований у Стрию. На Личаківському цвинтарі його могила буде в центральній частині поля почесних поховань №67. Відповідне розпорядження підписав міський голова Львова Андрій Садовий.

«Ми перепоховаємо останки Дмитра Ісаєвича восени. Враховуючи те, що в Стрию досить-таки скромний пам’ятник видатному політику, а така постать значить багато для Львова. І сім’я Ісаєвича проживає у Львові, зокрема син Ярослав Дмитрович, що ускладнює можливість родини доглядати могилу.

З циклу передач "Вони ходили вулицями нашого міста". Виробництво "ТРК Лан".

Парламентська асамблея ОБСЄ 2 липня 2009 1 липня 2009 року Парламентська асамблея ОБСЄ виступила із резолюцією "Возз’єднання розділеної Європи", в якій прирівняла комунізм до нацизму та закликала до засудження тоталітарних режимів на міжнародному рівні. "Рішення ОБСЄ, яким комунізм прирівняно до нацизму, є встановленням історичної справедливості.

Парламентська асамблея ОБСЄ вимагає, щоб Москва відмовилася від прославляння совєтської минувшини та позбулася структур, що прикрашають історію. По суті, кремлівському керівництву вказали на те, що воно фальсифікує історію і не повинно проводити гучних військових парадів під кривавими прапорами.

ОБСЄ пропонує встановити загальноєвропейський день пам’яті жертв сталінізму та нацизму, який відзначати щороку 23 серпня, тобто в день підписання пакту Молотова-Рібентроппа в 1939 році.

У поїздах приміського сполучення Львівської залізниці стало більше провідників. Як передає прес-центр Львівської залізниці, у службі приміських пасажирських перевезень прийняли рішення  укомплектовувати поїзди, повністю заповнені пасажирами,  з розрахунку одного провідника на вагон.

Експеримент уже довів свої сильні сторони, адже лише протягом кількох днів на маршрутах Львів-Золочів-Львів та Львів-Стрий-Львів виручка збільшилася на понад три тисячі гривень, порівняно з тією, яку давали два провідники (тепер їх працює по восьмеро на один потяг).

В цю неділю (5 липня) парафія  Всіх Святих Українського Народу, що в місті  Стрию, святкуватиме 12-ту річницю від часу заснування. А напередодні  у вівторок (30 червня) на цій же парафії, в приміщенні Будинку  Духовної Просвіти відбулася також неординарна подія. В цей день був зроблений перший практичний крок до співпраці УГКЦ з кредитною спілкою «Вигода». Формою такого знайомства представників Церкви з ідеєю фінансової кооперації став навчальний семінар, в якому взяли участь 11 священиків зі Стрийської, Сокальської і Самбірсько-Дрогобицької Єпархій УГКЦ та 7 представників різних відділень (філій) кредитної спілки.

Передісторія  співпраці Церкви та фінансового  кооперативу є дещо довшою в часі, а процес пошуку спільних точок дотику між УГКЦ та стрийською кредитною спілкою «Вигода» також триває вже понад два роки. Наслідком праці, яка була до червня 2007 року, стало погодження на найвищому рівні Стратегії Партнерства на період 2007-2020 роки між УГКЦ та КС «Вигода». Основою для такої співпраці є створення спільного соціального блага для пересічного прихожанина Церкви.

І у отців греко-католицької церкви та інших конфесій і в представників спілки відбулася трансформація взаємосприйняття та встановилось спільне (однакове) розуміння мети пропонованої співпраці. Тобто, на будь-якому рівні, тепер починається розмова вже не про гроші, а спочатку про потреби церковної громади, зокрема про, окремо взятого, члена цієї громади, якому може стати в пригоді фінансовий кооператив, яким якраз і є кредитна спілка.

Львівська обласна рада погодила гірничий відвід (частина надр, яка віддана організації або підприємству) ПП «Іва» (власником якої є М. Кміть -  голова Львівської облдержадміністрації) для здійснення експлуатації Стрілківського родовища мінеральних природних столових вод Стрілківського родовища.

Як пояснив голова Львівської обласної ради Мирослав Сеник, це ПП користується надрами ще з 1995 року, а дозвіл потрібний на догляд території навколо родовища (хто б сумнівався).

68 років тому, 30 червня 1941 р. у Львові було проголошено Акт відновлення Української Держави. Цим актом українці відкрито заявили про своє бажання і право мати власну державу, за які боролися сторіччями. І, хоча німецький уряд вже через кілька днів висунув вимогу скасувати акт, ця подія сколихнула маси передового українства, спонукала до активізації боротьби.

2 липня в четвер о 17 годині до "Книгарні" в Народному домі завітає гість з Івано-Франківська Євген Баран.

Літературний критик, літературознавець, кандидат філологічних наук, доцент кафедри Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, автор багатьох книг та монографій, лауреат кількох міжнародних літературних премій. Також відомий він як перекладач.

З 2009 року - голова Івано-Франківської обласної організації Національної Спілки письменників України. Приходьте, буде цікаво поспілкуватися з нашим шановним гостем!

Шкільні канікули, які я проводив у селі запам’ятались мені, насамперед, чудовими піснями і грою на фортепіано. Я мав чудову нагоду слухати народні пісні, бо малою дитиною привезли мене батьки у Стрий, де батько був священиком (Олекса Бобикевич) на Ланах, і одночасно гімназійним вчителем української і німецької мов. «Українська рапсодія», яку я нещодавно написав, побудована на народних мотивах сіл Стрийщини зі спогадів мого перебування в Малих Дідушичах, де жив мій дід о. Христофор Бобикевич (добре пам’ятаю як любувався красою природи, прогулюючись ближнім лісом, вздовж ріки Свічі. Користуючись цим благодатним спокоєм пізніше готувався у цьому місці до державних іспитів).

Мій дід Христофор був «старорусином», читав «Галичину», я дуже любив слухати його цікаві оповідання, і часто ми з ним сперечались, коли я, одержавши часопис «Дзвін», доказував дідові, що наша правдива мова – українська. Приїжджав до мого діда у свята о. Зарицький, парох і декан з Тур’ї Великої, теж «старорусин». Дяком у Малих Дідушичах був Данило Горов’янка, який мав надзвичайно сильний бас.

Гостював я і у Великих Дідушичах, де жив батько моєї мами о. Осип Нижанківський (нас, онуків з’їжджалось іноді по 12-14 чол.), а також у Завадові, Братківцях, Фалиші, де жили три рідні брати моєї мами. Найбільше, майже щонеділі, бував я у свого вуйка о. Остапа Нижанківського в Звадові, з яким нас поєднувала любов до музики. Він організував хор «Стрийський боян», який займав одне із перших місць з усіх галицьких «Боянів».

Я виступав у ньому акомпаніатором, співаками були: Устиянович, Мазяківна, Вітковицька, Реваковичева, Анна Крушельницька, Волошин, Гарасевич. Концерти були організованими на високому мистецькому рівні, про що свідчить присутність на них композитора Станіслава Людкевича.

Поклади природного газу поблизу Дашави були виявлені перед першою світовою війною. На полях і пасовищах господаря Скоблика газ пробивався на поверхню землі, і це виявили діти-пастушки, які в своїх іграх запалювали його і він горів малим полум’ям.

Вперше природний газ з родовища Угерсько почали використовувати в 1911 р. для освітлення приміщень і центральних вулиць міста. Геологічні дослідження у Дашаві почала у 1921 р. фірма «С.А. Газоліна» під керівництвом акціонера і директора фірми Й. Ковальчевського. У той час газовидобування не мало ані відповідного фінансування, ані відповідного обладнання.

Не вистачало основних знарядь і засобів для проведення газопошукових робіт. Не було залізних покришок для закупорювання отворів свердловин при добурюванні до покладів газу. Тому при таких методах роботи незчисленна кількість газу при сильному тиску виходила на поверхню землі з такою силою, що шум газу було чути на відстані декількох десятків кілометрів: у Верчанах  і навіть в Стрию. Природний газ вільно втікав у повітряний простір…

З циклу передач "Вони ходили вулицями нашого міста". Виробництво "ТРК Лан".